Покарання має на меті виправити засуджену людину і попередити вчинення нових злочинів. Одним із стимулів до таких особистих змін того, хто перебуває у конфлікті з законом, може бути перспектива умовно-дострокового звільнення (УДЗ) – коли людина, яка почала змінюватися або змінилася, має можливість вийти раніше строку, не відбувати весь термін покарання.
В умовах СOVID-19 потреба у застосуванні механізмів звільнення людей з установ виконання покарань (серед яких і УДЗ) лише зросла. Так, згідно з рекомендаціями міжнародних організацій, а також досвіду інших країн, перше, що мала зробити пенітенціарна система в умовах поширення епідемії, – скоротити кількість утримуваних в установах виконання покарань та СІЗО.
Спалах пандемії вимагав оперативного реагування Уряду, Верховної ради, Офісу Президента України на ситуацію в тюрмах, однак цього не трапилося. З цим питанням держава зволікає досі.
Останній раз амністія була оголошена у 2016 році. У 2019 році президент підписав вісім указів про помилування 98 засуджених. У 2020 році такий указ був лише один – помилувано 10 засуджених.
Тож єдиним реальним способом звільнитися раніше призначеного строку залишається УДЗ. Однак і у цьому разі кожен третій засуджений отримує відмову, звертаючись з клопотанням про УДЗ до суду. Умовно-достроково звільняється лише кожен 7-й засуджений.
Про це йдеться у статистиці Генеральної прокуратури за 2020 рік.
Нечіткість визначених у законі критеріїв для застосування УДЗ, формальність проведення або відсутність заходів з підготовки до звільнення, системної соціальної роботи зі звільненими залежно від їхніх потреб призводять до непоодиноких порушень у винесенні незаконних і необґрунтованих рішень щодо як відмови в УДЗ, так і в задоволенні.
Зважаючи на це, у вересні Офіс генерального прокурора опублікував рекомендації для керівників обласних прокуратур щодо застосування умовно-дострокового звільнення засуджених від відбування покарання.
До обговорень проблем УДЗ долучилися й представники FREE ZONE.
Лист з рекомендаціями прокурорам став чудовою нагодою підняти більш глибокі концептуальні проблеми механізму УДЗ в Україні, що стосуються не лише представників органів прокуратури, а й самої системи виконання кримінальних покарань в цілому.
Уже понад рік FREE ZONE спільно з Департаментом з питань виконання покарань, Центром пробації, проєктами «SURGe» та NORLAU реалізує пілотний проєкт «Взаємодія уповноважених органів з питань пробації та установ виконання покарань при умовно-достроковому звільненні засуджених до позбавлення волі на певний строк або заміні невідбутої частини покарання більш м’яким» (далі – пілотний проєкт).
Усього у 5 виправних колоніях (з яких три чоловічі та дві жіночі) на початку пілотного проєкту для участі у проєкті відібрали 51 засуджену людину.
На першому етапі засуджені пройшли оцінку ризиків вчинення повторного правопорушення, на підставі якої разом із представниками FREE ZONE склали індивідуальні плани підготовки до звільнення для кожного учасника.
На другому – пройшли навчальні модулі на теми «Емоції та почуття», «Ефективне спілкування», «Протидія стигмі та дискримінації», «Житло, навчання та працевлаштування», «Збереження та зміцнення здоров’я», «Зменшення шкоди», «Цілепокладання та позитивна життєва перспектива».
На третьому представники пробації складали свій незалежний висновок щодо можливості застосування УДЗ до учасників проєкту, який з іншими матеріалами направлявся до суду.
Суд розглядав заяву і у разі прийняття позитивного рішення після звільнення учасник пілотного проєкту продовжував співпрацювати з органом пробації за місцем проживання та координаторами FREE ZONE для вирішення наявних проблем зі здоров’ям, житлом, роботою тощо.
Пілотний проєкт ще триває, тому фінальні результати будуть презентовані у грудні 2021 року. Зараз же необхідно говорити принаймні про ті проблеми у застосуванні УДЗ, які вже сьогодні є очевидними. Розглянемо їх в контексті етапів умовно-дострокового звільнення:
Етап 1. Підготовка засуджених до звільнення
Згідно з законодавством, висновок про те, чи довів засуджений своє виправлення, комісія з умовно-дострокового звільнення в установах виконання покарань робить протягом протягом місяця від часу, коли проходить строк можливого дострокового звільнення людини.
Лише у випадку, якщо комісія вирішує, що засуджений не довів своє виправлення і не надсилає матеріали до суду, людина може самостійно звернутися до суду щодо УДЗ.
У 2020 році таких засуджених, які самостійно подали заяву в суд та звільнилися, було 782. До курсів підготовки до звільнення такі засуджені, як правило, не долучалися, оскільки достеменно не було відомо, чи будуть вони звільнені. До того ж, за чинним законодавством підготовка засуджених до звільнення розпочинається не пізніше ніж за три місяці до виходу на свободу, тобто раніше, ніж людина звільниться у разі позитивного вироку суду.
Рекомендації FREE ZONE:
- внести зміни і залучити до процесу підготовки до звільнення усіх засуджених, які відповідно до чинного законодавства мають право на подання клопотання до суду щодо УДЗ;
- запровадити модулі з підготовки до звільнення та проводити їх із залученням зовнішніх експертів як онлайн, так і офлайн, облаштувавши навчальні приміщення для таких занять.
Етап 2. Підготовка документів, які характеризують засудженого
У разі ж, якщо комісія вирішила подавати до суду звернення про умовно-дострокове звільнення засудженого, в УВП починають готувати пакет документів про:
- наявність/відсутність непогашених та незнятих судимостей у засудженого;
- відбуту частину строку його покарання;
- поведінку засудженого;
- ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання;
- не зняті або не погашені стягнення за невиконання обов’язків або порушення встановлених заборон.
А також:
- висновок комісії УВП;
- характеристику засудженого з оцінкою ризиків вчинення повторного правопорушення;
- особову справу засудженого.
Приймаючи рішення, суддя керується саме тими даними, які надає УВП, тому характеристика та висновок комісії мають вагоме значення при розгляді справи у суді.
Але не все так однозначно.
По-перше, інформація в характеристиці часто формалізована та має шаблонні формулювання. Як результат, такі документи часто не включають інформацію про індивідуальні особливості засуджених, що може мати значення для вирішення питання щодо УДЗ.
По-друге, до матеріалів, які подають у суд, входить список усіх стягнень, навіть непогашених. Це начебто дає можливість оцінити поведінку засудженого протягом усього строку відбування покарання.
При цьому не враховується те, що якщо засуджений протягом 6 місяців з моменту відбуття стягнення не має нових, вважається, що він не має стягнень (згідно з ст. 134 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Часто подання інформації про всі стягнення має негативний вплив на рішення щодо УДЗ.
Наприклад, в одному з рішень суду, коли засудженій було відмовлено в УДЗ, вказано таке: «… за весь час перебування в установі має тільки два заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, яка є взірцем для інших засуджених». Має 16 стягнень, які хоч і погашені у встановленому законом порядку, проте не характеризують засуджену з позитивної сторони».
Рекомендації FREE ZONE:
- внести зміни у характеристику засуджених, щоб вона відповідала формі оцінки ризику вчинення повторних кримінальних порушень;
- вилучити з матеріалів для суду інформацію про погашені та зняті стягнення як таку, що дискримінує засудженого.
Етап 3. Судовий розгляд
Наступний етап після підготовки матеріалів для клопотання в суд – безпосередньо судовий розгляд.
Є кілька проблем, що можуть виникати на цьому етапі.
У ході пілотного проєкту понад 90% матеріалів суд розглядав з порушенням строків. За законом такі звернення суд має розглядати протягом 10 днів з дня їх надходження (ст. 539 Кримінально-процесуального кодексу України). Однак між подачею матеріалів та призначенням справи до розгляду могло пройти два чи навіть три місяці. У цей час засуджений, як правило, просто очікує рішення суду. Це перша проблема.
Друга – відсутність єдиної практики розгляду судами справ щодо УДЗ. Так, наприклад, розглядаючи матеріали щодо ставлення засудженого до праці, різні суди можуть відмовити людині в умовно-достроковому звільненні з таких причин:
- людина, відбуваючи покарання, не працює (незважаючи на те, чи є в УВП робота за спеціальністю засудженого, його напрямком підготовки чи навичками);
- людина працює, але є тенденції до зменшення заробітку;
- людина працює на добровільних засадах (наприклад, днювальним), а це не вважається роботою.
Рекомендації FREE ZONE:
- внести зміни до законодавства, визначивши однією з підстав для УДЗ низький або середній рівень вчинення повторного правопорушення;
- змістити акценти на можливість роботи з криміногенними факторами після звільнення: чи є де жити, працювати, як планує людина у разі наявних залежностей підтримувати себе;
- підвищувати обізнаність суддів щодо нових інструментів роботи із засудженими та нових критеріїв УДЗ через навчання та консультації.
Етап 4. Постпенітенціарний нагляд – супровід після звільнення
У разі, якщо суд-таки задовольняє клопотання людини щодо умовно-дострокового звільнення, це ще не кінець історії.
Звільняючись умовно-достроково, засуджені часто залишаються сам на сам з соціальними, медичними та побутовими проблемами.
Пілотний проєкт підтвердив, що після звільнення у людини виникає низка проблемних питань, які інколи самостійно вирішити неможливо. Наприклад:
- відновлення документів;
- пошук тимчасового житла;
- працевлаштування;
- лікування соціально небезпечних захворювань;
- психологічна підтримка.
Відтак, актуальним залишається нагляд органів пробації за умовно-достроково звільненими, що передбачає:
- сприяння у соціальній адаптації;
- залучення неурядових організацій;
- співпрацю з місцевими органами влади.
Як результат, така діяльність сприятиме суспільній безпеці та зниженню рецидивної злочинності.
Очевидно, процедура умовно-дострокового звільнення потребує докорінних змін на законодавчому рівні. Проблеми функціонування цього інституту не можуть вирішуватися точково. Існує необхідність у системному оновленні підстав, інструментів, судової практики, починаючи з підготовки засуджених до звільнення, закінчуючи супроводом після звільнення.