У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення порядку встановлення поліцейського контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі.
Законопроєкт опублікований на сайті Верховної Ради.
Ініціатори законопроєкту переконані, що адміністративний нагляд у тому виді, у якому він існує, не може ефективно виконувати покладені на нього державні функції – запобігання вчиненню кримінальних правопорушень окремими звільненими з місць позбавлення волі.
Так як основне призначення адміністративного нагляду зараз – це контроль за реалізацією низки правообмежень, які не сприяють у соціальній адаптації чи наданні будь-якої іншої допомоги, за своєю суттю він є поліцейським контролем за поведінкою певних звільнених людей.
Тож, найперше, що пропонують ініціартори законопроєкту, – привести у відповідність форму та зміст правового інституту і внести зміни у термінологію, замінивши «адміністративний нагляд» на «поліцейський контроль».
Окрім того, закон України про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі містить перелік осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд. Цей перелік не відповідає принципам недискримінації.
Так, згідно з пунком «г» у статті 3, щоб встановити щодо засудженого адміністративний нагляд, достатньо, щоб він був засуджений за певні види злочину (у цьому випадку – за злочини, пов’язані з наркотиками). При цьому не враховується ані поведінка засудженого, ані його бажання звільнитися від наркотичної залежності.
Фактично, закон ставить засуджених за злочини, пов’язані із незаконним обігом наркотиків, у нерівне положення з іншими засудженими.
Суспільна небезпечність вчиненого злочину вже врахована судом при винесенні обвинувального вироку людині, натомість вона й після відбуття покарання отримує додатковий каральний вплив у виді адміністративного нагляду за ознакою належності злочину до певної групи, а не його тяжкості чи форми вини.
Зважаючи на те, що у значній кількості випадків засуджені за такі види злочину є наркозалежними, досягти мети покарання можливо, поєднуючи його із наданням наркологічної допомоги.
Саме тому, друге, що пропонують нардепи, – індивідуалізувати критерії при визначенні людей, щодо яких встановлюється поліцейський контроль, що сприятиме зниженню рецидиву злочинів, які вчиняють наркозалежні після звільнення.
Іншими словами, надати повноваження суду під час виконання вироків вирішувати питання про застосування до засуджених поліцейського контролю, зміни встановлених обмежень, дострокового його припинення чи продовження.
Очікується, що реалізація закону сприятиме мотивації засуджених проходити реабілітаційні, корекційні та інші спеціальні програми лікування наркозалежності, а також підвищенню ефективності поліцейського контролю за звільненими, які були засуджені за тяжкі та особливо тяжкі злочини.
