Українське законодавство і міжнародна класифікація визначає наркозалежність як хворобу.
Та статистика 2017 року показує, що кожен 9 засуджений за кримінальні злочини в Україні отримує вирок саме за незаконне зберігання наркотиків без мети збуту.
Більше того, серед засуджених за всі види наркозлочинів 62% тих, хто зберігав наркотики у незначних кількостях, тобто для власного споживання. За це у більшості країн ЄС не було б навіть адмінвідповідальності.
Цю проблему обговорили на Національній конференції з наркополітики, що тривала 28-30 листопада.
«Коли наркозалежна людина потрапляє в установу виконання покарань, її позбавляють не тільки волі, але й доступу до необхідного лікування.
Навіть ті хворі, які отримували лікування до того, як потрапили в пенітенціарні заклади та установи, вимушені переривати призначене лікарем лікування”, – зазначає керівник благодійної організації FREE ZONE Олексій Загребельний.
Він переконаний, наркотики потрапляли і будуть потрапляти у місця позбавлення волі.
Так, у результаті проведення оперативно-розшукових та профілактичних заходів у громадян, засуджених і осіб, узятих під варту, протягом першого півріччя 2018 року вилучили 5 кг наркотичних речовин, з них 59% – у виправних колоніях.
І хоча за показники вживання наркотичних засобів в установах пенітенціарної системи мають тенденцію до збільшення, жодних програм профілактики (приміром, обміну шприців) у виправних установах не впроваджують.
Разом з цим, показники вживання наркотичних засобів в установах пенітенціарної системи мають тенденцію до збільшення.
На думку заступника начальника Адміністрації державної кримінально-виконавчої служби з питань дотримання прав засуджених та людей під вартою Олега Торкунова, потрібно пояснювати працівникам установ виконання покарань, що наркозалежна людина – це, перш за все, хвора людина, а не лише злочинець.
«Завдання установи – забезпечити відбування покарання, ізолювати людину від суспільства, убезпечити його від злочинних дій.
Але при цьому є й ще одне завдання – повернути людину в суспільство такою, щоб вона більше не поверталися до нас.
Питання у тому, чи лікуємо ми наркозалежного, опікуємося їм чи поміщаємо його туди, де відбувають покарання інші злочинці, у інкубатор соціально небезпечних хвороб та негативних соціальних поведінок?» – зауважує Олег.
Відсутність спеціальних заходів лікувально-профілактичного, соціально-реабілітаційного характеру не дає можливість ефективно впливати на наркоситуацію в місцях несвободи.
Щоб змінити це, потрібно впровадити в установах виконання покарань замісну підтримуючу терапію.
Саме тому, за словами Олега Торкунова, наразі планують запустити пілотний проект впровадження замісної підтримувальної терапії у місцях позбавлення волі.
Відтак в установах з’явиться можливість забезпечити право людини на охорону здоров’я, не перериваючи доступу до лікування.
