Відколи вперше в Україні засуджена до позбавлення волі людина працевлаштувалась у громадську організацію соціальним працівником, минуло три роки.
Тоді один із засуджених Роменської виправної колонії №56 офіційно розпочав роботу у громадській організації «Клуб «Шанс».
Його обов’язки полягали у тому, щоб мотивувати інших до проходження тестування на ВІЛ, консультувати щодо шляхів його передачі та засобів профілактики, доглядати та підтримувати ВІЛ-позитивних засуджених, робити скринінгове анкетування.
Практика, коли засуджена людина працює не на колонію, а на громадську організацію, стала унікальною не лише в Україні, а й у світі. Згодом вона поширилася, і такі соціальні працівники з числа засуджених з’явилися й в інших колоніях Сумської, Харківської, Полтавської, Львівської областей.
Майже два місяці тому у зв’язку з СOVID-19 відвідувати установи виконання покарань заборонили. У тому числі, й соціальним працівникам неурядових організацій.
Відтак, у тих колоніях, де немає соціальних працівників з числа засуджених, робота у напрямку профілактики ВІЛ та підтримки ВІЛ-позитивних засуджених зупинилася.
Це впливає на ефективність виявлення нових випадків інфікування, а отже – й на рівень поширення інфекції серед засуджених.
Ми поспілкувалися з нашими регіональними координаторами в Сумській, Харківській та Полтавській областях, де в колоніях практикують працевлаштування людей з числа засуджених як соціальних працівників, і попросили розказати про ефективність такої роботи з засудженими в умовах карантину.
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
У Сумській області така схема працює у трьох установах виконання покарань: Роменській, Сумській колоніях та Конотопському виправному центрі.
За словами регіонального координатора в цій області Олександра Казнієнка, якщо з засудженими у Конотопському виправному центрі в умовах карантину він може продовжити консультування за телефоном, оскільки тут в’язням можна користуватися мобільним зв’язком, то ситуація у Роменській і Сумській колоніях різниться.
Тут засуджені не можуть користуватися телефоном, і з моменту оголошення карантину Олександр втратив з ними зв’язок.
Більше того, ці колонії не мають технічної можливості організувати Skype-дзвінок. Якби така можливість й була, то використовувати її було б важко, оскільки коли засуджений користується комп’ютером, за ним обов’язково має спостерігати працівник колонії – такі правила.
У такому випадку розкривається статус засудженого, порушується конфіденційність, оскільки під час розмови можуть обговорюватися питання щодо ВІЛ-інфекції, вживання наркотиків і таке інше.
Єдиний вихід з такої ситуації – це робота соціального працівника, який може бути в колонії 24/7. У наших реаліях такою людиною може бути лише та, яка відбуває покарання в установі, – розповідає Олександр.
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
Мотивацію до тестування та консультування ВІЛ-позитивних у Холодногірській та Олексіївській виправних колоніях, що у Харкові, також проводять засуджені, які працюють соціальними робітниками.
З карантином, каже регіональний координатор у Харківській області Костянтин Дмитрієв, у напрямку профілактики ВІЛ у колоніях зупинилося майже все.
Лише минулого року в установах виконання покарань Харківської області виявили близько 100 ВІЛ-позитивних людей. Це високий показник, каже Костянтин. Тому, за його словами, припинення мотивування засуджених до проходження тестування, відсутність можливості проведення консультацій тощо – це небезпечно. І в умовах пандемії єдина можливість продовжити таку діяльність – мати соціального працівника з числа засуджених.
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
У Полтавській, Надержинщинській та Божковській виправних колоніях також засуджені працюють соціальними працівниками у благодійній організації «Світло надії».
Регіональний координатор у Полтавській області Іван Бабіюк розповідає, що на період карантину весь об’єм роботи у напрямку профілактики поширення ВІЛ у колоніях ліг на соціальних робітників, які відбувають покарання.
Так, Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби дозволив телемедицину. Це означає, що за необхідності можна провести онлайн-консультування, у тому числі, залучивши лікаря-інфекціоніста.
Але це можливо лише за умови, якщо в медичній частині є швидкий інтернет. Cаме в медичній частині, пояснює Іван, бо це те місце, де засуджений може мати онлайн-зв’язок виключно в присутності лікаря – без наглядачів. Це єдина можливість не порушувати правила конфіденційності.
Замінити ж особисте спілкування кваліфікованого соціального працівника або психолога неможливо.
В умовах карантину соціальні працівники з числа засуджених мають доступ до клієнтів і той перелік послуг, що ми зараз не можемо надавати, наші клієнти продовжують отримувати. Це й залучення до лікування, й мотивація, й знаходження нових випадків інфікування, й індексне тестування (ред. з’ясування, з ким ВІЛ-позитивна людина мала контакт і хто з її оточення має ризик інфікування ВІЛ), – каже Іван.
В одній із колоній таким соціальним працівником є ВІЛ-позитивна людина. За словами регіонального координатора, вона, як ніхто інший, розуміє правила конфіденційності.
Вірогідність, що засуджена людина відкриється соціальному працівнику зі свого середовища, більше довірятиме йому, ніж будь-кому іншому, очевидно вища.
Звісно, для більш важких клієнтів, яких самі засуджені не можуть мотивувати, є онлайн-консультації. У таких ситуаціях ми залучаємо до роботи медиків та інших фахівців, але це виняткові випадки.
Більше того, часто до медиків, які працюють в установах, засуджені ставляться неоднозначно, бо медицина, як-ніяк, усе одно у них асоціюється з адміністрацією, – розповідає регіональний координатор FREE ZONE.
Окрім цього, легально працевлаштований засуджений – це ще одна людина, яка працює і сплачує податки, аліменти, якщо вони у неї є, відкладає кошти на майбутнє, що, зокрема, сприяє ресоціалізації після звільнення, запевняє Іван.
Між іншим, у Міністерстві юстиції України запевняють, що праця засуджених – один із пріоритетів реформи.
Заступниця міністра юстиції, Олена Висоцька переконує, що праця має бути вигідна засудженому, щоб це було стимулом до його роботи.
Також це час. Проведення часу в установі – це важко, а робота дасть можливість відволікатися від поганих думок, від проблем. Як правило, в’язнів долучають до типу робіт, які не є тонкою професійною справою. Маємо розширювати види робіт, – зазначила вона у своєму інтерв’ю Слідство Інфо.
Практика працевлаштування засуджених вирішує одразу кілька проблем і залишається єдиною можливістю продовжувати профілактику соціально небезпечних хвороб в колоніях в умовах карантину та забезпечувати безперервність надання соціальних послуг в установах виконання покарань, незважаючи на зовнішні виклики.
