fbpx

«Вибиті вікна, двері, зламані меблі. Після звільнення з колонії я знайшла мій дім у непридатному для життя стані»

Кожна друга людина, яка звільняється з установ виконання покарань, має проблеми з житлом.

За допомогою до нас звертались засуджені, чий дім опинився на тимчасово окупованих територіях, був пошкоджений в ході бойових дій, а також ті, які й до увʼязнення не мали житла.

Людям, які не мають житла, їжі, коштів, соціальних контактів, спромоги задовільнити свої базові потреби надзвичайно важко ресоціалізуватися і почати вести законослухняне життя без сторонньої допомоги. Особливо в перші місяці після виходу на свободу.

З початку великої війни ми взяли це питання під власний контроль і почали супроводжувати людей, які звільняються з місць позбавлення волі. Для когось шукали місця в шелтерах, комусь допомогали з дорогою додому та продуктами, комусь – з відновленням документів, працевлаштуванням, вирішенням деяких юридичних питань, зокрема, заключення декларації з сімейними лікарями.

Цю роботу ми продовжуємо і зараз. Анна – одна з тих, кому довелось відчути потребу в соціальному супроводі. Вона поділилась своєю історією з нами.

Я мала відбувати покарання 5 років, але вже через 4 звільнилась умовно-достроково. Це сталось на початку лютого.

Плану на перший час після звільнення у мене не було. Особливо їх і не побудуєш. Родичів, які могли б про мене подбати, немає, залишалось розраховувати лише на себе, що я й робила. Думала, приїду додому і почну відновлювати своє життя, та обставини вибили ґрунт з-під ніг.

Анна розповіла нам, що приїхавши додому, вона знайшла свій будинок суттєво пошкодженим. Невідомі люди вибили двері, вікна, розбили меблі. Житло було непридатним до життя.

Розгублена, у паніці та страху вона вирішила подзвонити одному з наших регіональних координаторів. На щастя, його контакт їй дали працівники колонії, коли вона звільнялась, і порадили звертатися, якщо щось трапиться.

Наш координатор запропонував Анні тимчасове житло в шелтері. Згодом вона пройшла навчання на соціального робітника, і вже зараз проходить стажування.

За час поки Анна мешкає в шелтері, вона трохи привела до ладу своє помешкання (вставила вікна, відремонтувала двері) та займається питанням підключення електропостачання. Електрику відключено за заборгованість, яку вона вже сплатила. Також Анна заключила декларацію з лікарем, пройшла обстеження, здала аналізи та наразі може отримувати медичні послуги в повному обсязі. Так, ще є виклики в житті, які їй треба вирішити, та я вірю, що в неї вийде, —

розповідає регіональний координатор FREE ZONE Дмитро Шевченко

Історія Анни доводить необхідність соціального супроводу людей, які звільняються. Це може докорінно змінити життя як самої людини, так і її оточення. Анна має чотирьох неповнолітніх дітей і зараз влаштовує своє життя, щоб мати можливість поновити батьківські права.

Станом на березень 2023 року, наші регіональні координатори працюють у 19 областях України. Їхні контакти ви можете знайти на мапі нижче або у застосунку FREE LIFE (для цього оберіть у застосунку розділ «Про нас»).

Ми розуміємо, що не можемо охопити всіх людей, які звільняються, такою допомогою. Питання соціального супроводу людей, які звільняються, має бути вирішене на рівні держави. І ми обовʼязково цього досягнемо.

Діяльність здійснюється у межах проєкту «Забезпечення звʼязку з медичними послугами для увʼязнених й тих, хто звільняється з тюрем» за сприяння UNODC – United Nations Office on Drugs and Crime.