with No Comments
Останніми роками використання ув’язнення у відповідь на злочин чи насильство постійно зростає в усьому світі – на сьогодні більш ніж 10 мільйонів людей перебувають за гратами.
Більшість систем кримінального правосуддя у світі дедалі більше залежать від тюрм. У всьому світі кількість ув’язнених зросла майже на 20% з початку тисячоліття і продовжує зростати.
При цьому, за словами заступника міністра юстиції Дениса Чернишова, 37-53 тисяч гривень на рік витрачається на утримання одного ув’язненого.

ЧИ ОБҐРУНТОВАНІ ТАКІ ІНВЕСТИЦІЇ У В’ЯЗНИЦІ

Чи є в’язниці ефективними у досягненні поставленої для них мети захищати суспільство?
Приклад більшості країн доводить: насправді ні.
У США двоє з трьох колишніх засуджених протягом трьох років після звільнення вчиняють злочин знову.
У Великій Британії дві з трьох молодих людини та майже половина дорослих також вчиняють повторний злочин протягом року.
В Україні рівень рецидиву складає 84%.
Однак деякі країни успішно противляться цій тенденції.
У Норвегії лише один з п’яти колишніх засуджених скоює повторний злочин протягом двох років після звільнення. Подібні показники спостерігаються у всіх скандинавських країнах.
А ось в Уругваї рівень рецидиву серед звільнених перші три роки становить лише 12%, у Німеччині – 33%.

ЩО СТАЛО ПРИЧИНОЮ ТАКОЇ РІЗНИЦІ

Найефективніші в’язниці – це ті, що насправді найменше нагадують в’язниці.
У тюрмах більшості країн у пріоритеті – покарання: вони обмежують спілкування з родинами, можливості навчатися, обирати, куди і ким працевлаштовуватися, мати задовільну заробітну плату.
Ув’язнені можуть бути зачиненими у своїх камерах чи бараках 23 години на добу.
Переповненість деяких установ, нелегальні наркотики, часті заворушення, відсутність нормального харчування та доступу до медичної допомоги – невід’ємні складові життя у таких місцях.
Але показник повторних злочинів найнижчий саме у тих установах виконання покарань, що мінімізують фокус на покаранні і намагаються віддзеркалювати життя на волі.
У таких в’язницях засуджені носять власний одяг, живуть в окремих кімнатах, облаштованими санвузлами, готують собі їжу, працюють на оплачуваній роботі, їм дозволяють подружні побачення. У деяких таких установах на всій території є доступ до інтернету.
У цих в’язницях у пріоритеті відносини та порядність: акцент ставлять на реабілітації в’язнів через терапевтичні втручання, працевлаштування та освіту.
Такі установи дуже далекі від того, щоб бути центрами покарання.

ЯК МІСТА ВИРІШУЮТЬ ПРОБЛЕМУ ВИСОКОГО РІВНЯ ЗЛОЧИННОСТІ

У деяких містах вже застосовують такий підхід і в інших державних установах, спрямованих на боротьбу зі злочинністю.
Наприклад, місто на заході Шотландії Глазго у 2005 році Всесвітня організація охорони здоров’я назвала столицею вбивств у Європі.
Та протягом останнього десятиліття злочинність у місті різко впала.
Це відбулося не через збільшення покарання, а через зміни ролі шотландської поліції: вона почала співпрацювати з медичними, освітніми та соціальними службами.
Перед тим як арештувати та вести кримінальне переслідування насильницьких злочинців, поліція почала ставити собі питання, що саме призвело до скоєння акту насильства, як можна зменшити пов’язані з цим ризики та які найкращі підходи можуть запобігти майбутнім злочинам.
У Юджині, третьому за величиною місті в штаті Орегон, медичні та кризові працівники – це ті люди, які першими реагують на екстрені виклики, – не поліція.
Цей підхід більш дешевший та ефективний.
Його поширення може призвести до поступової заміни всієї традиційної поліцейської служби на групу реагування на надзвичайні ситуації зі спеціалізованими підрозділами, що спеціалізуються на проблемах, пов’язаних зі психічним здоров’ям, на конфліктах між сусідами, домашньому насильстві, наркозлочинності, серйозному насильстві.
Місцеві служби, орієнтовані на людину, займуться вирішенням корінних причин правопорушень, стабільно знижуючи рівень злочинності та підвищуючи безпеку громади.

ЩО ТАКЕ ВІДНОВНЕ ПРАВОСУДДЯ

Ще один популярний підхід до зниження злочинності поза традиційною системою кримінального правосуддя – відновне правосуддя. Це процес, під час якого постраждала людина вирішує зустрітися з тими, хто завдав їй шкоди.
Під час діалогу тет-а-тет вони приходять до рішення відшкодувати завдану шкоду і знайти шлях вперед. Це може бути щире вибачення, прихильність до лікування, громадські роботи тощо.
Ідея відновного правосуддя полягає у тому, що винні злочинці несуть відповідальність за заподіяну шкоду, і при цьому постраждалі мають право бути частиною процесу.
У одному з досліджень 2001 року, що фінансував уряд Виликобританії, було встановлено, що відновне правосуддя зменшило частоту повторних злочин на 14%. При цьому більшість жертв залишалися задоволеними цим процесом.

ЯК МИ ПЕРЕХОДИМО ДО НОВОЇ ПАРАДИГМИ ПОКАРАННЯ

Переосмислення нашого традиційного карального підходу до зменшення злочинності може значно підвищити громадську безпеку.
І хоча досягнення змін у системах потребує всебічної взаємодії між відповідальними структурами, значна частина роботи вже зроблена.
Дослідження, експерименти в містах, оцінки неурядових організацій показують найкращі практики, які можна впроваджувати в усьому світі.
У цьому процесі в нагоді стануть й інноваційні технології, за допомогою яких можна буде створити базу даних зі спільною системою соціальних послуг та реагування на надзвичайні ситуації.
Утім, слід розуміти, що зовнішнє удосконалення невдалої системи не вирішить проблему, якщо вона має фундаментальні недоліки – її потрібно змінювати зсередини.
Єдине, що ми можемо зробити для реформування в’язниці – створювати зовсім іншу систему.
Як суспільство, яке створило інтернет та відправило космічний апарат на Марс, ми більш ніж здатні впровадити кращу за невдалу 200-річну модель вікторіанської в’язниці для зменшення злочинності.
Оновлюючи наш підхід до боротьби зі злочинністю, ми маємо унікальну можливість зробити наш світ більш безпечним і кращим місцем для всіх нас.